Це переважно підготовчі роботи до задуманих полотен, які, тим не менше, цілком самодостатні, і представляють унікальну сторону творчості цього майстра, дозволяють зрозуміти його «кухню». Більшість робіт виконані в техніці акварелі, або ж олійними фарбами на картоні у 2013 році, тобто останній рік життя мистця, і свідчать про його великий ще невикористаний потенціал.

Свого часу Вадим Куцан отримав класичну освіту: ДССХШ ім. К. Костанді – ОХУ ім. Б. Грекова – художньо-графічний факультет ПНПУ ім. К.Д. Ушинського – Петербурзька академія мистецтв. Академізм, в хорошому розумінні цього слова, є визначальним і стилеформуючим в роботах майстра: бездоганний рисунок і композиція, відчуття форми, її енергійне ліплення, тонкість тонової модуляції, віртуозна техніка широкого письма. Академізм салонного зразка органічно поєднаний з імпресіоністичною живописною концепцією, в якій відчувається прив’язка до локального кольору.

Щодо змісту, то на виставці переважають портретні роботи з серії портретів відомих культурних діячів сучасної Одеси: україніста-краєзнавця Григорія Зленка, музикантів Юрія Кузнєцова і Олександра Ботвінова, художників Альбіна Гавдзинського і Валентина Філіпенка, артистів-коміків «Маски-шоу» (Георгій Делієв, Борис Барський), культуролога і журналіста Романа Бродавки та ін.

До якого напрямку належить той чи інший художник – питання спірне, адже у ХХІ столітті кожен митець акумулює величезний досвід в галузі мистецтва. На деякі особливості робіт Кучера-Куцана все ж хотів би звернути увагу. Як було сказано, у нього значною мірою відчувається мислення імпресіоніста, що особливо помітно в пейзажах: переважає кадрова композиція, ніби вихоплений несподіваний сюжет. Ці роботи "купаються" в світлі, що справедливо й до портрету – автор схоплює момент, тонко передає психологічний нюанс: просвітлений, самозаглиблено-запитальний погляд Григорія Зленка; скорботний погляд мудрого Альбіна Гавдзинського; добрий, відкритий у спілкуванні – у Валентина Філіпенка; пильний, насторожений, ніби вивчає свого візаві – у Романа Бродавка. У портретній серії художник прагнув передати людину у момент творчості, в найбільш характерній для нього обстановці, або ж, як було сказано, в момент живого спілкування. Мабуть найвдалішим є етюдне зображення артистів Георгія Делієва і Бориса Барського. Цікавий також в плані композиційному інший ескіз до двохфігурного портрету музикантів Івана і Олени Єргієвих, а також актора Якова Кучеревського.

Пам’ятаю той момент, коли Вадим задумав згадану портретну серію діячів української культури. Це був 2011-2012 роки. Він якось звернувся до мене з проханням допомогти йому визначити найбільш яскравих сучасних діячів культури в Одесі, адже людиною він був не публічною, зранку й до вечора працював в майстерні, яка знаходиться поблизу вулиці Дерибасівської. Звичайно, що з подібним проханням він звертався не лише до мене. Так з’явився портрет Григорія Дем’яновича Зленка. Вадим прийшов в бібліотеку на вулицю Пастера № 13 (де на той час ще працював Г.Д. Зленко) зі своєю дружиною Ольгою, поспілкувалися. Художнику було достатньо всього лише одного сеансу. Якщо графічний портрет неодноразово відтворювався, то згаданий живописний під назвою «Портрет», на скільки можу судити, демонструється вперше. До інших портретів цієї серії я стосунку не маю, за винятком ескізу до портрету диригента Хобарта Ерла, який не увійшов у цю експозицію. Вадим дуже відповідально ставився до створення портрету маестро на сцені, нервував під час роботи. На скільки знаю, було три сеанси з натури, але далі ескізу справа не просунулася. Він був надзвичайно вимогливий до себе, і вимагав поваги до своєї професії.

Привертають увагу своїм естетством зображення балерин, які переважно передані у момент, який передує їх виходу на сцену, або під час передишки. На виставці викликають зацікавлення кілька ліонських етюдів художника – це твори, які також раніше не виставлялися. Вони писані в не звичній для цього художника манері надзвичайно корпусно. Вадим багато років поспіль з успіхом брав участь у «Русских сезонах» у французьких містах Ліоні та Парижі (проект французького арт-менеджера Олександра Горича). В експозицію також увійшли два автопортрети художника: один раннього періоду, енергійно виліплений, контрастний. У ньому психологія не окреслена. Другий створений вже в останні роки життя. Голова передана в контражурі, проти світла. У портреті тонка модуляція форми, і погляд, проникнутий глибоким сумом.

Виставка організована дружиною художника Ольгою Куцан та мистецтвознавцем Володимиром Островським. Хотілось би також віддати належне організаторам, які з любов’ю, навіть вишукано оформили представлені на виставці роботи. Є ідея перетворити майстерню Вадима Кучера-Куцана на меморіальний музей-квартиру, де зберігалася б його творча спадщина. Йде збір матеріалів для альбому-монографії про цього художника, який збагатив українське малярство своїми вишуканими і феєричними картинами.

Володимир КУДЛАЧ

Інші публікації: 

Кудлач В.А. Ці різні-різні погляди… Із виставки етюдів Вадима Куцана // Чорномор. новини. – 2016. – 25 черв. – Режим доступу: http://chornomorka.com/archive/a-7717.html